Сучасні технології, матеріали і конструкції в будівництві

ВЛИВ ЛЕГКИХ ЗАПОВНЮВАЧІВ ТА ВІДХОДІВ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ

Олександр Васильович Бондар — 2025-09-15

У статті наведено результати дослідження впливу легких заповнювачів та відходів промисловості на фізико-
механічні властивості сухих будівельних сумішей (СБС). Проблематика роботи зумовлена необхідністю впровадження
екологічно безпечних і ресурсоефективних технологій у сучасному будівництві, що потребує заміни частини
традиційних мінеральних компонентів на вторинні ресурси. В якості легких заповнювачів застосовували перліт,
вермикуліт і керамзитовий пісок, а як техногенні добавки – зола-винесення ТЕС, доменний гранульований шлак, пил
цементного виробництва та відходи каменерізання. У дослідженнях визначалися водотверде співвідношення, середня
щільність та міцність на стиск через 28 діб. Застосування регресійного моделювання дозволило встановити кількісні
залежності між складом сумішей і їх властивостями. Встановлено, що введення перліту або вермикуліту у кількості
10-15 % знижує щільність на 18-25 %, формуючи теплоізоляційні властивості, при цьому зберігається міцність на рівні
10-13 МПа. Додавання золи-винесення у складі 20–25 % забезпечує оптимальне В/Т та підвищує тріщиностійкість.
Комбіноване використання золи та відходів каменерізання у кількості 5-10 % покращує структуроутворення та сприяє
збереженню міцності на рівні 12-13 МПа.
Окрему увагу приділено дослідженню заповнювачів із ресайклінгового будівельного лому. Показано, що
перероблений бетон та залізобетон за характеристиками відповідають вимогам ДСТУ та забезпечують отримання
бетонів класу С16/20. Таким чином, поєднання легких заповнювачів, промислових відходів і ресайклінгових фракцій
дозволяє отримати універсальні СБС з діапазоном щільності 1200-2300 кг/м³ для різних сфер застосування – від
оздоблювальних та теплоізоляційних до конструкційних. Запропонований підхід забезпечує зменшення споживання
природних ресурсів, зниження собівартості виробництва та вирішення проблеми утилізації відходів будівництва.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПОРІВНЯННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ ТА СТІНОВИХ МАТЕРІАЛІВ У МАЛОПОВЕРХОВОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВІ

Іван Федорович Зібров — 2025-09-15

Сучасні енергоефективні матеріали та вироби повинні відрізнятися розширеною сферою свого застосування під
час зведення, ремонту чи реконструкції будівель та дозволяти покращувати споживчі якості об'єктів капітального
будівництва. Прикладом матеріалу, структура і властивості якого є ефективними з точки зору теплозахисту
конструкцій, є утеплювач на основі автоклавного пористого бетону.
Метою роботи є аналіз сучасних теплоізоляційних та стінових матеріалів, що набули широкого використання у
порівняння із газобетоном. Зростання виробництва газобетону визначається підвищеним попитом на цю продукцію,
який, у свою чергу, викликаний високими фізико-механічними та теплотехнічними характеристиками. В умовах
військового стану, енергетичної кризи та необхідності відновлення країни, будівництва та відновлення зруйнованих
селищних малоповерхових будинків, газобетон вступає ефективним матеріалом.
Розглянуті та проаналізовані порівняльні характеристик газобетону як теплоізоляційного та стінового
матеріалу з іншим традиційними відповідними матеріалами. Конкурентами ніздрюватого бетону на сучасному ринку
теплоізоляції є такі поширені утеплювачі як мінеральна вата і пінополістирол, однак ці матеріали мають суттєві
недоліки. Мінераловатна теплова ізоляція при намоканні осідає і створює порожнечі – «містки холоду». Пінополістирол
вифарбовується і має високий ступінь пожежонебезпечності та токсичності, а сама стінова конструкція на його
основі вимагає надійного з'єднання різнорідних шарів.
Найбільш перспективним утеплювачем у ситуації, що склалася, може бути автоклавний газобетон, що також
підтверджується даними техніко-економічних показників різних варіантів утеплення стін. За теплофізичнми
показниками та енергоємністю виробництва автоклавний газобетон краще традиційних стінових матеріалів.
Перспективою розвитку, а також зменшення енергоємності виробництва автоклавного газобетону є підвищення
його коефіцієнта конструктивної якості, що досягається підвищенням міцності газобетону або її збереженням при
одночасному зменшенні його густини.

ЗАПОВНЮВАЧІ ДЛЯ СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ З ПРОДУКТІВ РЕСАЙКЛІНГУ БУДІВЕЛЬНОГО ЛОМУ

Олександр Васильович Бондар — 2025-09-15

Приведено обґрунтування головних напрямків розвитку технологій і діяльності підприємств промисловості
будівельних матеріалів. Відмічено необхідність розробки і впровадження технологій ресайклінгу залишків будівельного
лому для виготовлення будівельних сумішей. Представлено обґрунтування можливостей реалізація таких
технологічних рішень здатних забезпечувати отримання реальної економії енергетичних ресурсів, скорочення
витрат капіталовкладень, а також дозволяє суттєво оздоровити екологію окремих регіонів постраждалих від
російської агресії. Наведено результати аналітичних досліджень існуючих напрацювань за напрямками
ресурсозберігаючих технологій переробки будівельних і техногенних відходів для виготовлення заповнювачів
будівельних сумішей. Наведено графічну інтерпретацію результатів розрахунково-аналітичних досліджень
можливості отримання обсягів будівельного лому і твердих відходів після демонтажу зруйнованих житлових будівель
типових серій забудови. Відмічено, що накопичені обсяги будівельного лому отриманого в результаті руйнування
будівель і споруд в переважній більшості складаються з бетону, залізобетону, керамзитобетону, цегляної кладки з
керамічних і силікатних виробів. Викладено результати експериментальних досліджень переробки будівельного лому
залізобетонних конструкцій для виготовлення заповнювачів будівельних сумішей. Підтверджено відповідність
характеристик отриманих за технологіями подрібнення і сепарації матеріалів нормативним вимогам, які
регламентують показники гранулометрії і фізичні параметри для традиційних мінеральних заповнювачів.
Обґрунтовано рецептурно-технологічні параметри виготовлення бетонної суміші з використанням нового різновиду
заповнювачів з використанням нормативно-технічної літератури. Лабораторними випробуваннями шляхом
використання експериментальних проб дрібного і крупного заповнювачів, отриманих з будівельного лому,
виготовлено дослідні серії зразків бетону і проведено дослідження їхніх фізико-механічних характеристик.
Підтверджено доцільність використання технологій ресайклінгу для виготовлення будівельних сумішей з
використанням заповнювачів з будівельного лому, отримані зразки відносяться до класу бетону С16/20 найбільш
поширеного у будівельній практиці. Показано позитивний ефект наявності на поверхні отриманих заповнювачів
реакційноздатних речовин, що у свою чергу забезпечує підвищення фізико-механічних характеристик зразків при
зменшенні вмісту в’яжучого. Розроблено і досліджено рецептурно-технологічні параметри сухих будівельних сумішей
для виготовлення будівельних виробів з використанням отриманих штучних заповнювачів. Представлено програму
проведення подальших досліджень прогнозованих характеристик зразків-моделей будівельних сумішей з
використанням заповнювачів, як продуктів ресайклінгу будівельного лому.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК МЕТОД ТЕОРЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ПРОПАРЮВАННЯ БЕТОНУ В АВТОКЛАВНИХ УСТАНОВКАХ

Сергій Анатолійович Слободянюк — 2025-09-15

У статті розглянуто математичне моделювання як ефективний інструмент теоретичного дослідження
процесів тепловологісної обробки бетонних виробів в автоклавних установках. Метою дослідження є побудова
математичної моделі, що описує закономірності тепломасообміну та гідратації цементу в умовах пропарювання, з
урахуванням особливостей конструкції автоклавної установки та властивостей бетонних виробів. Для досягнення
поставленої мети використано методи математичної фізики, зокрема диференціальні рівняння теплопровідності з
відповідними початковими та граничними умовами.
У межах дослідження сформульовано основні припущення, що спрощують аналіз процесу: розповсюдження тепла
відбувається в одному напрямку, вплив конденсатної плівки та арматури в бетоні є незначним, об'єм виробу
залишається сталим. Проаналізовано теплофізичну сутність процесів, що відбуваються в бетонних виробах під час
обробки, та встановлено залежності теплового потоку для верхньої і нижньої поверхонь виробу. Враховано вплив
тепловиділення, що виникає внаслідок екзотермічної реакції гідратації цементу, яка має значний вплив на формування
структури бетону та його міцнісні характеристики.
Особливу увагу приділено побудові математичної моделі гідратації цементу, де описано перехід води між активним
і пасивним станами в закритій системі. Розглянуто механізми перенесення речовин (дифузія, конвекція), а також їхній
зв’язок із кінетикою хімічної взаємодії на різних етапах процесу. У результаті встановлено, що коефіцієнти
тепловіддачі та масообміну є критично важливими для ефективного функціонування автоклавної установки, а
запропонована модель дозволяє здійснювати оптимізацію параметрів пропарювання на стадії проєктування.
Отримані результати можуть бути використані для побудови комплексної математичної моделі матеріального та
енергетичного балансу автоклава, що відкриває перспективи для впровадження автоматизованих систем керування
технологічним процесом з метою підвищення енергоефективності та якості кінцевої продукції.

МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ОПОР ШЛЯХОПРОВОДУ ІЗ ПРОРІЗОМ ДЛЯ ПРОЇЗДУ АВТОТРАНСПОРТУ ДЛЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Володимир Олексійович Попов — 2025-09-15

У статті описано принципове раціональне конструктивне рішення опор шляхопроводів, які, внаслідок складної
містобудівної ситуації, характерної для щільної забудови типових обласних та районних центрів України, повинні
мати можливість наскрізного проїзду для автотранспорту крізь опору. Таким чином, опора має одночасно виконувати
функцію підтримання пролітної будови шляхопроводу, а, також, забезпечувати технологічну можливість прокладання
в рівні основи опори автомобільного проїзду. Розглянуто декілька принципових конструктивних варіантів
улаштування проїзних опор, що улаштовуються на слабких ґрунтах. Проаналізовано переваги та недоліки кожного з
варіантів. Серед обраних варіантів вибрано найбільш раціональний – у вигляді монолітної рамної «П»-подібної
конструкції на пальових фундаментах, що об’єднані суцільним плитним ростверком. Наведено, також, методику
підбору геометричних параметрів основних конструктивних компонент такої опори. Запропоновані інженерні рішення
проілюстровані на конкретному прикладі – проектованому шляхопроводі у м. Вінниці. Для зазначеного прикладу
розроблено фрагмент генерального плану шляхопроводу та архітектурну форму опори з проїздом у вигляді
просторової «П»-подібної рами. Для запропонованої архітектурної форми виконано підбір раціональних геометричних
параметрів з урахуванням правил дорожнього руху за викладеною методикою. Для зазначеного архітектурного
рішення опори з проїздом розроблено модель споруди у просторовій постановці методом скінчених елементів з
використанням стандартного програмного комплексу «Lira-САПР». Оцінено найбільш несприятливі комбінації
навантажень, які включають технологічні впливи на споруду у рівні пролітної будови шляхопроводу та в рівні проїзду
по тілу фундаментів опори. Проаналізовано напружено-деформований стан опори. Для розробленої моделі проїзної
опори виконані попередні міцнісні розрахунки та визначено найбільш небезпечні перерізи, в яких діють максимальні
силові та моментні фактори. Доведено, що найбільш навантаженими конструктивними елементами опори з проїздом
є ригельна система, що підтримує пролітну будову шляхопроводу, внаслідок великої відстані між стійками опори, а
також, конструкції фундаментів, внаслідок горизонтальних складових, що виникають при русі автотранспорту.
Виконані розрахунки підтверджують, з точки зору міцності і жорсткості, принципову можливість улаштування та
раціональність обраного конструктивного рішення опори із проїздом.

ВПЛИВ КОМПОЗИТНОЇ АРМАТУРИ НА ФІЗИКО- МЕХАНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕЗШОВНИХ БЕТОННИХ ПОКРИТТІВ

Альона Василівна Бондар — 2025-09-15

У статті представлено результати дослідження впливу композитної арматури (склопластикової та
базальтопластикової) на фізико-механічні характеристики безшовних бетонних покриттів. Показано актуальність
переходу від традиційних асфальтобетонних конструкцій, що характеризуються невисоким терміном служби та
високими експлуатаційними витратами, до цементобетонних і безперервно армованих покриттів (CRCP), які
забезпечують підвищену довговічність та надійність. Виконано аналіз світового й вітчизняного досвіду застосування
технології CRCP, а також розглянуто характерні дефекти жорстких дорожніх покриттів та причини їх виникнення.
Особливу увагу приділено проблемі тріщиноутворення, що обмежує термін експлуатації традиційних бетонних плит,
та можливостям композитної арматури зменшувати ширину і кількість тріщин завдяки рівномірному розподілу
напружень і відсутності корозійних процесів.
На основі експериментальних випробувань встановлено, що використання склопластикової арматури дозволяє
знизити ширину тріщин у середньому на 18 %, тоді як базальтопластикова арматура забезпечує зменшення цього
показника майже на 24 % при одночасному підвищенні міцності на згин на 10–12 % у порівнянні зі сталлю. Виявлено
також, що застосування композитних армувальних елементів знижує вагу конструкцій, покращує стійкість до дії
агресивних середовищ, температурних коливань і циклічних навантажень, що є особливо важливим для автодоріг із
високою інтенсивністю руху. Технологія CRCP із композитною арматурою дає можливість скоротити товщину
плити до 20 %, знизити витрати матеріалів та збільшити міжремонтні інтервали до 25–50 років.
Отримані результати підтверджують доцільність застосування неметалевих композитних матеріалів у
дорожньому будівництві України. Використання склопластикової та базальтопластикової арматури у складі
безшовних бетонних покриттів забезпечує довговічність, зниження експлуатаційних витрат та підвищення безпеки
дорожнього руху. Це відкриває перспективи інтеграції композитних матеріалів у національні стандарти проектування
та сприятиме реалізації стратегій сталого розвитку транспортної інфраструктури.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ В ЗАКЛАДАХ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

В’ячеслав Васильович Джеджула — 2025-09-15

У даній роботі проведено аналіз сучасних підходів до оптимізації енергоспоживання систем вентиляції у
закладах громадського харчування. Розглянуто нормативні вимоги до якості повітря та параметрів мікроклімату,
зокрема допустимі рівні концентрації CO₂ та температури. На основі аналізу виявлено, що традиційні системи з
постійною подачею повітря мають підвищені енергетичні витрати та не завжди забезпечують оптимальні
умови. Запропоновано математичну модель, яка описує енергоспоживання системи вентиляції, зміну концентрації
CO₂ та температури у приміщенні в залежності від режиму роботи вентиляції. Реалізовано два сценарії: постійна
подача повітря та оптимізована змінна подача, яка регулюється відповідно до навантаження. Розрахунки виконано
у середовищі MATLAB, а результати візуалізовано у вигляді графіків із зазначенням нормативних меж і ключових
точок. Моделювання показало, що оптимізований режим дозволяє суттєво знизити енергоспоживання при
збереженні комфортних умов. Проведено кількісне порівняння витрат енергії для обох режимів, що підтвердило
ефективність підходу. Результати роботи можуть бути використані для модернізації вентиляційних систем у
закладах громадського харчування. Запропонована методика може бути адаптована і для інших типів громадських
будівель.

ТРАДИЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ, ВИКОРИСТАННЯ ВІМ-ТЕХНОЛОГІЙ МОЖЛИВІСТЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

Віталій Олександрович Басістий — 2025-09-15

Проведено аналіз та опрацювання літературних джерел і паперової технічної документації, зокрема технічних
звітів з обстеження та паспортних даних об’єктів будівництва. Здійснено змістовну оцінку наповнення зазначеної
документації з метою виявлення прогалин та недоліків у наданій інформації. У межах дослідження розглянуто
можливості застосування ВІМ-технологій для усунення виявлених невідповідностей та підвищення повноти й
достовірності технічних даних. Особливу увагу приділено використанню хмарного середовища програмного
комплексу Autodesk Revit як інструменту для централізованого збору, зберігання та подальшого оновлення
інформації про технічний стан будівель і споруд. Запропоновано концептуальні підходи до організації процесів
моніторингу стану конструкцій на основі цифрового моделювання та інтеграції з хмарними базами даних.
Проведено аналіз звітів з технічного обстеження будівлі головного навчального корпусу Вінницького національного
технічного університету за періоди 2004 та 2024 років. На основі опрацьованих матеріалів сформовано
структуровану специфікацію для подальшого супроводу експлуатаційного стану об'єкта. За результатами
зіставлення даних з обох звітів встановлено пряму залежність між закінченням нормативного терміну
експлуатації конструктивних елементів та втратою їх працездатності. Конструкції, у яких завершився
нормативний термін експлуатації, визнані непридатними до подальшої експлуатації через істотну втрату
основних фізико-технічних властивостей, що спричинено накопиченими протягом тривалого періоду дефектами,
які технічно не підлягають ефективному відновленню та потребують повної заміни. Опрацьовано актуальні
наукові джерела та чинні нормативні документи щодо методів оцінювання технічного стану будівель і споруд.
Встановлено, що однією з ключових кількісних характеристик, що дозволяє об’єктивно оцінити ступінь втрати
експлуатаційних властивостей конструкцій, є показник фізичного зносу. Саме ця величина була покладена в основу
при розробленні структури технічної специфікації супроводу будівлі. В межах специфікації визначено не лише опис
дефектів та пошкоджень окремих конструктивних елементів, але й обґрунтовано відповідні методи їх усунення.
Крім того, на основі функціональної залежності між фізичним зносом та тривалістю нормативного
експлуатаційного ресурсу виконано визначення розрахункового терміну нормальної експлуатації будівлі.

ФОРМУВАННЯ НАБОРУ ДАНИХ BIM-МОДЕЛІ ДЛЯ ЗАДАЧ МАШИННОГО НАВЧАННЯ

Валерій Михайлович Андрухов — 2025-09-15

У статті представлено відтворюваний підхід до формування наборів даних із BIM-моделі Autodesk Revit для
подальшого застосування методів машинного навчання у проєктуванні. Запропоновано чотири
взаємодоповнювальні маршрути експорту (Schedules→CSV, Dynamo до CSV/XLSX/JSON, pyRevit/Revit API до
CSV/JSON/XLSX, IFC до APS/Speckl до JSON/CSV) та уніфікований «договір даних»: цільову схему/онтологію з
ядром обов’язкових полів, SI-одиницями, стабільною політикою ключів (IfcGUID/композитний ключ) і формальною
валідацією якості. Методологія охоплює інгестіо даних, нормалізацію типів і одиниць, формування дескрипторів
геометрії, перевірку повноти й референтної цілісності, а також підготовку ознак для надійного поділу train/val/test.
Показано приклад практичного протоколу та кінцевого датасету Elements.csv, який використовується для
базового прогнозу маси елементів як проксі вартості й логістичних обмежень; наведено блок-схеми конвеєрів і
шаблони перевірок якості. На прикладних задачах (оцінка темпів робіт, орієнтовна вартість, оптимізація
компонування та несучих конструкцій) продемонстровано, що дисципліна даних (схема, ключі, одиниці, правила)
знижує ризики витоку інформації та підвищує відтворюваність висновків.
Практичний внесок роботи полягає в узгодженні інструментальних маршрутів із єдиною схемою
представлення, що дає змогу інтегрувати BIM-дані з аналітичними процесами без залежності від конкретного ПЗ
й створює основу для даноцентричного проєктування та подальшої оптимізації. Окремо описано артефакти
відтворюваності (схеми JSON/Table Schema, кваліметричні звіти DQI, журнали перетворень), що полегшують
аудит даних і повторення експериментів.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ. КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЇ BUILDING INFORMATION MODELING (BIM). ТЕХНОЛОГІЯ BLOCKCHAIN У BIM.

Микола Дем’янович Обідник — 2025-09-15

У статті досліджується цифровізація будівельної галузі з акцентом на ключові тенденції розвитку технології
Building Information Modeling (BIM) та інтеграцію технології Blockchain. Описано основні цифрові технології, які
впливають на трансформацію будівельного процесу, серед яких BIM, Інтернет речей (IoT), цифрові близнюки,
AR/VR, 3D-друк, аналітика великих даних, хмарні обчислення та роботизація. Увагу зосереджено на BIM як на
фундаментальному інструменті цифрової трансформації в архітектурі, інженерії та будівництві, розглядаючи її
еволюцію до багатовимірних моделей (4D–8D), які включають виміри часу, вартості, стійкості, експлуатації та
безпеки.
У роботі визначено дев’ять ключових тенденцій розвитку BIM, включно з інтеграцією цифрових близнюків,
штучного інтелекту, AR/VR, хмарних платформ, систем ERP, екологічної стійкості, стандартизації, управління
життєвим циклом об'єктів та нових професій. Окрему увагу приділено технології Blockchain у BIM, що забезпечує
прозорість, незмінність даних, автоматизацію процесів через смарт-контракти, покращення логістики та
захист інтелектуальної власності. Розглянуто концепцію CryptoBIM, яка дозволяє фіксувати всі дії з BIM-моделлю
в зашифрованому вигляді, забезпечуючи основу для подальшої аналітики й застосування AI.
У статті також наведено приклади впровадження BIM у світі та в Україні, зокрема у проєктах з відновлення
інфраструктури після воєнних руйнувань. Підкреслено важливість розвитку освітніх програм для підготовки BIM-
фахівців. У підсумку наголошується, що успішне впровадження BIM потребує не лише технічних рішень, а й змін на
організаційному, нормативному та освітньому рівнях

ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ УКРІПЛЕННЯ УКОСІВ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

Лілія Василівна Кучеренко — 2025-09-15

В статті досліджуються проблеми пов’язані з особливостями укріплення укосів автомобільних доріг. Виконаний
аналіз факторів, що впливають на процес руйнування укосів земляного полотна. Досліджено класифікацію типів
укріплення укосів. Що дозволить приймати оптимальні рішення щодо застосування технологічних рішень.
Сформовано основні принципи, які необхідно дотримуватись при виборі конкретних технологічних рішень щодо
укріплення укосів земляного полотна автомобільних доріг.
Особлива увага приділяється сучасним технологічним рішенням та матеріалам, що застосовуються у даній
області, включаючи біотехнічні методи, геоситетичні матеріали, використання бетону, каменю, а також укріплення
паль та анкерів. Розглянуто переваги та сфери застосування, а також технологічні рішення процесів укріплення
укосів. Питання укріплення укосів має особливу актуальність, оскільки необхідним є попередження їх руйнування під
дією природніх та антропогенних факторів, таких як: ерозія, опади, зміни рівня грунтових вод та вібрації від руху
тарнспорту. Укісні частини дорожніх конструкцій є одними із найуразливіших елементів. Стаття присвячена
застосуванню сучасних матеріалів для укріплення укосів з метою забезпечення надійного функціонування
автомобільниз доріг або окремих її частин в різних умовах будівництва та під різними впливами.
При виконанні застосуванні у практиці обраних технологічних рішень необхідним є використання рекомендацій
нормативної літератури щодо проєктування, будівництва та експлуатації автомобільних доріг.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ МОНІТОРИНГ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ВЕЖОВИХ СПОРУД В УМОВАХ ВОЄННОГО ЕКОЦИДУ

Георгій Сергійович Ратушняк — 2025-09-15

За результатами аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень впливу воєнного екоциду на технічний стан будівель та інженерні споруди охарактеризовано силові впливи на них вибухових хвиль та інших антропогенних факторів. Врахування безпекової ситуації при експлуатації вежових споруд, які використовують на об’єктах енергетичної інфраструктури, в спорудах зв’язку та транспорту, на промислових, хімічних та гірничодобувних підприємствах особливо є критичним для забезпечення функціонування економіки держав. Відзначено відсутність систематизованого науково-методичного обґрунтування під час визначення деформацій та пошкоджень, які отримують вежові споруди в умовах воєнного екоциду.
Проаналізовано методи геодезичного моніторингу технічного стану вежових споруд в умовах воєнного екоциду. Підкреслено доцільність адаптації геодезичних методів для їх застосування в умовах підвищення небезпеки під час військових дій. Запропоновано алгоритм геодезичного моніторингу за технічним станом вежових споруд, що передбачає вдосконалені підходи спрямовані на підвищення точності, оперативності та надійності контролю за деформаціями вежових споруд. Реалізація запропонованих підходів стосовно вдосконалення геодезичного моніторингу технічного стану вежових споруд в умовах воєнного екоциду буде сприяти забезпеченню мінімізації ризиків аварій та стабільності їхнього функціонування.

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ ТА ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОЛЬНОГО БЕТОНУ З ПШЕНИЧНОЇ СОЛОМИ

В’ячеслав Васильович Джеджула — 2025-09-15

Велика кількість сільських житлових будівель у світі не має ефективних заходів теплової ізоляції. Незадовільні
теплозахисні властивості огороджувальних конструкцій призводять до низьких температур у приміщеннях узимку
та до значного енергоспоживання. Метою даного дослідження було вивчення впливу додавання пшеничної соломи
та золовідходів у бетон на його теплотехнічні властивості з метою надання маловартісного та
енергоефективного рішення для виготовлення стінових матеріалів сільських будівель. У межах експерименту
було підготовлено зразки бетонних блоків із різним дозуванням золи та соломи, створено експериментальну
платформу для визначення межі міцності на стиск і теплопровідності, а також змодельовано різні умови вологості
за допомогою насичених сольових розчинів з метою аналізу впливу вологості на теплопровідність. Вплив вологості
на теплопровідність аналізувався шляхом моделювання середовищ із різними рівнями вологості за допомогою
насичених сольових розчинів. На основі апроксимації експериментальних даних та порівняльного аналізу було
виявлено механізм впливу домішок соломи, морфологічних характеристик та вологості на властивості
матеріалу. Дослідження показало, що теплопровідність бетону з пшеничною соломою та золою поступово
зменшувалася зі зростанням вмісту золи та соломи; чим вищий їхній вміст, тим нижчою була теплопровідність.
Теплопровідність такого бетону значно зростала зі збільшенням вологості повітря, і взаємозв’язок між вологістю
та теплопровідністю виявився тісно пов’язаним зі змістом соломи та золи. Введення золи та соломи до складу
бетону ефективно покращує теплозахисні характеристики будівельних матеріалів і є дієвою альтернативою для
підвищення енергоефективності будівель та зменшення викидів вуглецю

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ СТІНИ ОДНОПОВЕРХОВОГО ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ З ДЕРЕВ’ЯНИМ КАРКАСОМ

Юрій Іванович Боднар — 2025-09-15

У роботі досліджується застосування температурного методу до натурного експериментального визначення
опору теплопередачі стін житлового будинку із дерев’яним каркасом. Теплоізоляційний шар із мінераловатних
плит товщиною 150мм. Однією із основних переваг методу температур є відносно недороге обладнання та
відносна простота обробки результатів вимірювань. Знання реального опору теплопередачі є важливим для
забезпечення енергоефективності старих будівель та новозбудованих. Першим це необхідно для їх
термомодернізації з метою підвищення енергоефективності. Для других це необхідно з метою контролю
проектування та виконання робіт, досягнення запланованих параметрів енергоефективності. Використано
метод температур, який полягає у реєстрації з заданим інтервалом температури у приміщенні, ззовні та
температури внутрішньої поверхні досліджуваної стіни. Застосовано температурні реєстратори Elitech RC-4HC,
Inkbird IBS-TH2, UNI-T UT325F. При вимірюваннях дотримувались певних вимог: різниця температур ззовні та
всередині будинку не менше 15°С, зміна внутрішньої температури не більше 2°С, зміна зовнішньої температури
не більше 5°С, вимірювання температури на висоті 1,5м над підлогою, датчики внутрішньої і зовнішньої
температури повітря розташовувались на відстані 30 см від стіни, температура на поверхні стіни вимірювалась
трьома термопарами з відстанню між ними 10-15см. Вибір термічно однорідної ділянки для вимірювання
здійснювався з використанням аналізу конструкції стіни та результатів інфрачервоної термографії. Досліджено
для даної конструкції вплив на результати тривалості вимірювань та методики опрацювання результатів
вимірювань.

ГЕОТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СПОРУДИ НА СЛАБКИХ ГРУНТАХ ЗА МГЕ

Алла Серафимівна Моргун — 2025-09-15

У статті розглянуто актуальні геотехнічні проблеми оцінки технічного стану споруд, зведених на слабких
лесових ґрунтах, що мають схильність до деградації та замокання. Особливу увагу приділено дискусійному питанню
врахування підвищувального коефіцієнта до модуля деформацій ґрунту, який визначається на основі лабораторних
компресійних досліджень. Такий коефіцієнт традиційно застосовується для врахування реальних умов роботи
ґрунтової основи, однак його доцільність при проектуванні споруд на замоклих лесових ґрунтах залишається
предметом наукових обговорень.
З метою перевірки достовірності різних підходів виконано розрахунки осідань фундаментів силосів зерносховищ із
застосуванням числового методу граничних елементів (МГЕ). У моделюванні використано пружно-пластичну модель
поведінки ґрунту, що дозволяє відобразити як початково пружну деформацію, так і подальші пластичні зміни в
структурі ґрунтової основи. Дослідження проведено у двох варіантах: з урахуванням підвищувального коефіцієнта до
модуля деформацій та без нього.
Отримані результати числових розрахунків порівняно з даними методу скінченних елементів (МСЕ), а також з
експериментальними спостереженнями осідань фундаментів реальних споруд. Проведене зіставлення
продемонструвало, що застосування підвищувального коефіцієнта не завжди забезпечує адекватну оцінку
деформацій, а в окремих випадках може призводити до суттєвих відхилень у бік заниження прогнозованих осідань. Це
підтверджує необхідність критичного підходу до використання традиційних поправочних коефіцієнтів і актуалізує
питання розвитку більш точних числових методів розрахунку.
Практична значущість дослідження полягає у можливості удосконалення методики прогнозування поведінки основ
із лесових замоклих ґрунтів, що особливо важливо для забезпечення надійності та довговічності зерносховищ і
подібних споруд. Використання МГЕ дозволяє моделювати роботу складних систем «основа–фундамент–споруда» з
високим рівнем деталізації та мінімізувати ризики проектних похибок.
Результати роботи можуть бути використані при подальшій розробці нормативних документів, удосконаленні
розрахункових методик та впровадженні сучасних програмних комплексів у практику проектування.

ПРОГНОЗУВАННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ БУРОВИХ ПАЛЬ ЧИСЕЛЬНИМ МЕТОДОМ ГРАНИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ЇХ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ

Алла Серафимівна Моргун — 2025-09-16

Будівництво є однією з провідних галузей національної економіки упродовж історичного розвитку. Запобігання руйнуванню споруд є надзвичайно важливим завданням будівництва, тому необхідна кількісна оцінка міцності основи споруди. Завдання вдосконалення інженерних рішень зобов’язують проектувальників шукати невикористані резерви для підвищення ефективності будівництва та впроваджувати досягнення науки у проектну практику. Одним з головних напрямів є подальше залучення математичних методів і комп’ютерних технологій у проектування.
Успішне зведення будівель потребує постійного розвитку основ механіки та геомеханіки. Сучасна тенденція збільшення поверховості будинків до 9–12 поверхів призводить до значного зростання навантаження на фундаменти. Для таких споруд палі доводиться занурювати у 2–3 ряди, ростверк стає широким, а витрати на його армування значні, тому загальний ефект від використання забивних паль зменшується.

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНІ ПІДХОДИ ДО ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІЙ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Світлана Володимирівна Риндюк — 2025-09-15

У статті розглянуто актуальні питання інженерної підготовки територій у контексті сучасного
містобудівного розвитку. Інженерна підготовка є одним із ключових етапів у формуванні безпечного, стійкого та
функціонально придатного міського середовища. Зростання щільності забудови, активне освоєння нових
територій, включаючи зони з несприятливими інженерно-геологічними умовами, вимагають системного підходу
до проєктування й реалізації комплексу інженерних заходів.
У роботі проаналізовано основні напрями інженерної підготовки, такі як вертикальне планування, організація
поверхневого водовідведення, пониження рівня ґрунтових вод, осушення й рекультивація заболочених та
підтоплюваних земель, зокрема торфовищ, укріплення берегів водних об’єктів, а також протизсувні й протиселеві
заходи. Особливу увагу приділено комплексному підходу до захисту територій від небезпечних природних і
техногенних процесів, який передбачає врахування локальних умов, типу ґрунтів, рельєфу, кліматичних
характеристик, наявності водних об’єктів та інфраструктури.
Наводяться приклади впровадження таких систем на практиці, зокрема у межах населених пунктів, що
розташовані на схилах, у заплавах річок, на територіях із високим рівнем ґрунтових вод або в зоні активних зсувів.
Висвітлено роль інженерної підготовки у забезпеченні довговічності забудови, зниженні витрат на експлуатацію
та підвищенні рівня екологічної безпеки. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок про
необхідність включення інженерного захисту як інтегрованого компонента в процес містобудівного планування
та проектування

ІНСОЛЯЦІЯ В БУДІВНИЦТВІ: ВПЛИВ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КОМФОРТНОГО ЖИТТЯ

Віталій Вікторович Швець — 2025-09-15

Стаття глибоко вивчає проблеми інсоляції в міському середовищі, враховуючи, наскільки важливо ефективно
та справедливо використання сонячного світла для покращення комфорту та якості життя людей.
Дослідженню ролі інсоляції у сфер життя людини і будівництва. Обговорюється питання сонячного світла в
будівлях та її вплив на комфорт мешканців будинків. Розглядаються питання, пов'язані з нестачею або
неточністю сонячного випромінювання в міському середовищі.
Проблеми, пов’язані з недостатнім впливом сонячного випромінювання на міську інфраструктуру та будівлі,
що є центром даного дослідження. Проблеми, які вивчаються, включають складні міські структури, затінення
громадських просторів і нераціональне розміщення об’єктів. Особлива увага приділяється впливу низької інсоляції
на психічне та фізичне здоров’я мешканців міста. Дослідження враховує питання, пов’язані з навколишнім
середовищем, зокрема витрати енергії на штучне освітлення. Мета статті полягає в тому, щоб надалі
вивчати практичні рішення та методи для покращення інсоляційних умов у міському середовищі, зокрема,
шляхом оптимізації планування, впровадження зелених технологій і створення місць, придатних для проживання.
Проаналізовано різні проблеми, спричинені неоптимальним сонячним випромінювання до чого призводить
ущільнене міське середовища та проблем урбанізації міста.
Висновки роботи показують, наскільки важливим є дослідження проблем інсоляції та наскільки важливо їх
вирішити, щоб досягти сталого розвитку міського середовища.

ЗАВДАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ВТОРИННИМИ БУДІВЕЛЬНИМИ ВІДХОДАМИ ВІД РУЙНАЦІЇ МІСТ НА УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Дмитро Васильович Швидкий — 2025-09-15

Виконано аналіз проблем управління вторинними будівельними відходами від руйнації міст на урбанізованих
територіях. Масштаб руйнувань призвів до формування зон, територій, районів суцільної руйнації. На цих
територіях зруйнована інфраструктура, не ведеться господарча діяльність, відсутнє населення. Розміри зон
перевищують відстань міжселенних районних зв’язків. Світові та вітчизняні українські практики поводження з
відходами стосуються переважно завдань управління в мирний період часу, в умовах нормального функціонування
економіки. Висунуто гіпотезу, що наслідки війни формують новий тип об’єктів переробки – територіальні
утворення. Ця проблема актуальна для урбанізованих територій сходу України. Вторинні будівельні відходи від
руйнування на урбанізованих територіях мають морфологічні відмінності. Базові принципи відновлення, загальні
підходи та вимоги до моделей та програм поводження з вторинними будівельними відходами від руйнування на
високо урбанізованих територіях суцільного руйнування поки не пророблено. Запропоновано впроваджувати як
термін та категорію поняття «Вторинні будівельні відходи руйнування». Проблема відтворення населених
пунктів вимагатиме у середньо та довготерміновому відновленні розробки програм поводження з ВБВР на
територіях суцільної руйнації. За оцінкою авторів перетворення об’єктів руйнування може сягати 25% витрат у
порівнянні з новим будівництвом. Розчищення зруйнованих міст та територій може становити 3-5 років – термін
реалізації масштабних містобудівних завдань. Визначено чинники та характерні спільні риси що забезпечують
успішні приклади рішення та реалізації проблем переробки та управління відходами загального спектру утворення.
Перелічено фактори, що мають вирішальний вплив на політику ефективного управління відходами. Методи та
моделі розчистки зруйнованих територій становлять окрему науково-практичну задачу та потребують
додаткових досліджень.

ВИКОРИСТАННЯ ГІС У ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧНИХ ВИШУКУВАННЯХ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ДОРІГ

Альона Василівна Бондар — 2025-09-15

У статті досліджено сучасні підходи до використання геоінформаційних систем (ГІС) у процесі інженерно-
геодезичних та геологічних вишукувань при проєктуванні автомобільних доріг. Розглянуто комплекс завдань, що
постають на етапі передпроєктних досліджень: збір і структурування топографо-геодезичних даних, аналіз
рельєфу, геологічної будови, гідрології та екологічних обмежень. Показано, що традиційні методи, зокрема
тахеометрія, нівелювання та буріння, хоча й забезпечують високу точність, мають суттєві недоліки –
тривалість польових робіт, високу вартість і обмежену інтеграцію з цифровими моделями.
Проаналізовано міжнародний досвід застосування новітніх технологій: використання GNSS, UAV, LiDAR,
дистанційного зондування (RS), методології GSI3D для побудови тривимірних геологічних моделей. Визначено, що
ГІС виступає центральним інструментом для інтеграції різнорідних даних у єдину просторово-атрибутивну базу.
Розглянуто приклади багатокритеріальної оптимізації трасування, зокрема поєднання ГІС із генетичними
алгоритмами (Jha et al., 2004) та інтеграцію BIM і ГІС (Zhao et al., 2019). Окрему увагу приділено моделюванню
геометричного дизайну в умовах складного рельєфу (Zhang et al., 2021).
Український контекст представлений розробкою державної геоінформаційної системи автомобільних доріг
(ГІСДА), дослідженнями НДІД, працями Фоменка (2019) та Ратушняка (2009), де акцентовано на проблемах
стандартизації даних та інтеграції інженерних вишукувань у цифрове середовище. Визначено ключові переваги
впровадження ГІС: зменшення часу збору даних, підвищення точності вимірів, економія коштів за рахунок
скорочення переробок, можливість сценарного аналізу та прозора взаємодія зі стейкхолдерами через веб-ГІС.
Таким чином, ГІС розглядається як інноваційний інструмент оптимізації інженерно-геодезичних та геологічних
вишукувань, що формує нову методологічну основу для дорожнього проєктування в Україні, наближаючи його до
міжнародних стандартів.

ПРИРОДООРІЄНТОВАНІ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ВІДДІЛЕНЬ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ

Наталія Сергіївна Машовець — 2025-09-15

Сучасні воєнні конфлікти, що охопили Україну та інші регіони світу, актуалізували проблему медичної та
соціальної реабілітації військовослужбовців. Високий рівень поранень, поліструктурних травм, ампутацій і
психоемоційних порушень вимагає створення нової моделі лікувально-реабілітаційного середовища. Одним із
ключових підходів є впровадження природоорієнтованих архітектурно-дизайнерських та планувальних рішень, що
поєднують принципи біофільної архітектури, сталого розвитку та доказової медицини.
Дослідження останніх років (WHO, 2023; Facility Guidelines Institute, 2024; International Health Facility Guidelines,
2024; Nature-based rehabilitation studies, 2023–2025) доводять, що природне світло, візуальні та фізичні контакти із
зеленими зонами, доступ до ландшафтів і водних елементів значно підвищують ефективність відновлення,
знижують рівень тривожності, стимулюють фізичну активність і пришвидшують соціальну реінтеграцію.
Метою статті є обґрунтування архітектурно-планувальних принципів формування реабілітаційних відділень
для військових із урахуванням міжнародного досвіду (США, Ізраїль, Німеччина, Скандинавія) та українських потреб.
У роботі проведено аналіз актуальних досліджень, міжнародних стандартів, розглянуто приклади реалізованих
об’єктів, систематизовано просторові моделі. Основна увага приділяється створенню терапевтичних маршрутів
на відкритому повітрі, внутрішніх садів та зимових оранжерей, організації навчально-побутових (ADL) просторів
із природним освітленням, застосуванню екологічних матеріалів та енергоефективних технологій.
Результатом є узагальнення архітектурних і дизайнерських рішень, що інтегрують природні фактори у
процес лікування й відновлення. Це дозволяє розробити рекомендації для національних будівельних норм України, а
також визначити напрями подальших досліджень у сфері «green rehabilitation».

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ СТАДІОНУ ВНТУ

Світлана Володимирівна Риндюк — 2025-09-15

У статті розглянуто основні принципи реорганізації території стадіону Вінницького національного технічного університету (ВНТУ) в контексті сучасних урбаністичних, архітектурних, соціальних та екологічних викликів. Увага акцентується на необхідності створення багатофункціонального, інклюзивного та сталого спортивного простору, що інтегрується у структуру університетського кампусу й відповідає вимогам студентської спільноти.
Проаналізовано поточний стан об’єкта: фізичне та моральне зношення елементів інфраструктури, відсутність зон для різних видів спорту, недоступність для маломобільних груп населення. Запропонована концепція передбачає розділення території на два рівні з чітким функціональним зонуванням: футбольне поле, бігові доріжки, тренажерні майданчики, трибуни, зони відпочинку, скейтпарк, волейбольні, баскетбольні, тенісні та бадмінтоні майданчики, а також впровадження архітектурних елементів «дерева» з функцією затінення та зарядки гаджетів.
Підкреслено важливість застосування інноваційних рішень ‒ smart-освітлення, екологічних матеріалів, енергоефективних технологій. Здійснено структурний аналіз проектних рішень щодо забезпечення безпеки, комфорту та соціальної інтеграції. Реорганізація території стадіону позиціонується як фактор формування сприятливого середовища для здорового способу життя, підвищення соціальної активності студентів та позитивного іміджу університету.

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ДОННИХ ВІДКЛАДЕНЬ І САПРОПЕЛЮ ПІВДЕННОГО БУГУ

Ігор Володимирович Васильківський — 2025-09-15

В процесі еволюції на дні водойм утворюються донні відкладення. Донні відкладення складаються з осадових
матеріалів, які осідають на дні водойм, і можуть містити органічні та неорганічні компоненти. Склад донних
відкладень є унікальним для кожної водойми, залежать від типу водойми, джерел надходження матеріалу,
гідрологічного режиму, біологічної активності, та можуть змінюватись в часі в залежності від змін у
навколишньому середовищі.
Донні відкладення складаються із органічної речовини, яка може бути у вигляді сапропелю, мулу, торфу і
включає залишки рослин, тварин, мікроорганізмів, продуктів їхньої життєдіяльності, та неорганічних компонентів:
піску, глини, мулу, вапняку, кремнезему та інші мінералів, які приносяться течією річки, вітром або вимиваються з
русла і берегів.
Донні відкладення Південного Бугу складаються із сапропелю і мулу. Сапропель - це природна органічна
речовина, що утворюється на дні водойм в результаті розкладання відмерлих водних рослин, залишків тварин і
мінеральних часток ґрунту за відсутності доступу кисню. В основному, він складається з органічних речовин
(79%), фульвокислот (11%), амінокислот (2%), а також містить мікроелементи, такі як залізо, магній, кальцій,
сірка, марганець, бор, молібден, селен, цинк та інші. Сапропель має широке застосування у різних галузях. У
сільському господарстві він використовується як добриво для покращення структури ґрунту, підвищення його
вологоємності та вмісту гумусу. У медицині та косметології сапропель застосовується для грязелікування, у
вигляді масок, обгортань та грязьових ванн. Також, сапропель може використовуватися як кормова добавка для
тварин.
Мулові відкладення – це щільні речовини, які накопичуються після того, як природними або штучними процесами
відокремлюються від різних типів води, в якій вони містяться. Склад мулу залежить від джерела його походження
і місця утворення, але зазвичай включає глинисті частинки, пісок, органічні речовини та воду. Активний мул, що
використовується в очисних спорудах, містить велику кількість мікроорганізмів, зокрема бактерій, які відіграють
ключову роль у видаленні біологічних забруднень. Він може складатися з глинистих мінералів: каолініт,
монтморилоніт, які надають мулу пластичність, піску різної гранулометрії (різного розміру часток), залишків
рослин, тварин, мікроорганізмів, мінеральних речовин: карбонатів, сульфатів, оксидів металів і води, яка заповнює
проміжки між твердими частинками. Колір зазвичай сірий, коричневий, або чорний, залежно від вмісту органіки.
Консистенція коливається від рідкої до твердої, залежно від вмісту води та органічних речовин. Запах може бути
неприємний через наявність процесів розкладання органічних речовин.
Запропоновані інноваційні підходи використання донних відкладень і сапропелю Південного Бугу.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ВІННИЦЬКОГО АСФАЛЬТОБЕТОННОГО ЗАВОДУ

Ігор Володимирович Васильківський — 2025-09-15

У роботі розглянуто сучасний стан екологічної безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-
ІНВЕСТ», що спеціалізується на виробництві асфальтобетонних сумішей. Проведено аналіз основних напрямів
впливу підприємства на довкілля: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди стічних вод,
утворення відходів виробництва та фізичний вплив у вигляді шумового навантаження. Встановлено, що значну
частку негативного впливу становлять газоподібні та пилові викиди від процесів нагрівання й сушіння мінеральних
матеріалів, які безпосередньо впливають на якість атмосферного повітря. Не менш актуальною проблемою є
утворення стічних вод із високим вмістом завислих речовин та нафтопродуктів, які без належного очищення
можуть забруднювати ґрунтові та поверхневі води. Аналіз відходів показав наявність як інертних (будівельні
залишки, відсіви), так і небезпечних фракцій (відпрацьовані мастила, залишки бітуму), що потребують окремого
збору й утилізації. Додатковим фактором негативного впливу визначено шумове забруднення, рівень якого у пікові
періоди перевищує санітарні норми та впливає на житлові зони поблизу підприємства.
Запропоновані природоохоронні заходи передбачають модернізацію систем газоочищення, впровадження
замкнених систем водопостачання, сортування та переробку відходів, а також використання шумозахисних
екранів і оптимізацію режимів роботи обладнання. Реалізація цих заходів дозволить підвищити рівень екологічної
безпеки, знизити викиди та скиди до нормативних значень і створити умови для сталого розвитку підприємства
без суттєвого негативного впливу на довкілля.

ВИБІР ПОВІТРЯНИХ ТЕПЛОВИХ НАСОСІВ ДЛЯ СИСТЕМ АВТОНОМНОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Наталія Михайлівна Слободян — 2025-09-15

У статті проведено розрахунки техніко-економічних показників з урахуванням прогнозованих капітальних
вкладень та експлуатаційних витрат на влаштування теплових насосів типу «повітря – вода». Така система
теплозабезпечення виявляється економічно вигіднішою порівняно з використанням котлів на дизельному паливі.
Проаналізовано питомі витрат на виробництво одиниці теплової енергії та підтверджено, що застосування
теплових насосів дає змогу значно знизити загальні витрати на теплопостачання, особливо у довгостроковій
перспективі.
Окрему увагу приділено аналізу бівалентного режиму роботи теплових насосів, при якому основне теплове
навантаження покривається тепловим насосом, а резервний електричний або дизельний котел вмикається лише
у пікові періоди знижених температур зовнішнього повітря. Такий підхід дозволяє зменшити встановлену
потужність теплового насоса, уникнути перевищення електричних навантажень у мережі та зменшити
інвестиційні витрати на систему. Бівалентна система поєднує переваги енергоефективності теплових насосів
з надійністю резервного джерела тепла.
Результати моделювання показали, що капітальні витрати на впровадження теплової насосної системи є
вищими у порівнянні з дизельною установкою, однак цей недолік компенсується нижчими щорічними витратами на
електроенергію, обслуговування та заміну витратних матеріалів. Розрахунковий термін окупності системи з
тепловим насосом у базовому або бівалентному режимі становить 6 – 7 років, після чого відбувається чиста
економія для власника. У випадку ж з дизельною системою витрати залишаються стабільно високими, і
залежність від коливань цін на пальне є критичним фактором ризику.
Виявлено економічні та екологічних фактори впливу на вибір системи теплозабезпечення, що дає можливість
рекомендувати впровадження теплових насосів типу «повітря – вода» для реконструкції систем
теплопостачання автономних об’єктів, особливо в умовах відсутності підключення до централізованого
газопостачання. Така система відповідає сучасним вимогам щодо енергоефективності, сталого розвитку та
мінімізації впливу на довкілля.

ФОРМУВАННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА ЯК ШЛЯХ СПРИЯННЯ ДОСТУПУ НАСЕЛЕННЯ ДО ЖИТЛА ТА ВІДБУДОВИ ЕКОНОМІКИ

Василь Романович Сердюк — 2025-09-15

У роботі наведені результати дослідження стану будівництва житла в Україні та показані порівняльні
показники забезпечення населення житлом європейських країн. Приведені наслідки російської війни, які привели до
руйнації майже 13% житлового фонду, спричинили виїзд за межі країни біля 7 млн осіб та необхідність переміщення
великої кільності населення з східних областей в центральні та західні області країни.
Приведений аналіз проблем забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб через практичну відсутність
фонду соціального житла в Україні, приведені причин його відсутності. Досліджений досвід європейський країн
забезпечення населнння житлом, показано порядок формування фонду соціального житла, яке надається
місцевими муніципалітетами громадянам, які через економічну скруту, низький рівень доходів потребують
допомоги держави.
Поєднання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та приватного бізнесу за участі й під
контролем громадських організацій зробить громадянське суспільство не лише споживачем, але й учасником
процесу ефективного розвитку житлового фонду міста. В Україні має бути розроблений законопроєкт – «Про
житловий фонд соціального призначення», реалізація якого створить умови доступу до житла населення, яке має
в ньому потребу. Європейський інвестиційний банк забезпечує допомогу та кредити у поєднанні з грантами та
гарантіями ЄС для розробки та впровадження фінансово стійкої моделі соціального та доступного житла в
Україні, по аналогії з країнами ЄС.